о женщине

автор; (о женщине) - авторка.

* * *

лікар (р. -ря), (о женщине) лікарка. Врач ветеринарный - ветеринарний, (вульг.) скотинячий (скотячий) лікар. Быть врачём - лікарювати.

* * *

маляр (р. -ра), мальовник, (о женщине) малярка, мальовниця [Коли-б-же мені тії малярі, - вималювала-б милого собі. Великий італійський маляр Рафаель], (в очень возвыш. стиле) живописець. Иконный живописец (и вообще плохой живописец) - богомаз. [Послав гінця до богомаза, щоб малювання накупить (Котл.)].

* * *

1) мати и (реже) матір (-тери, вин. п. матір, им. мн. матері), матірка (очень употреб. во мн. матірки), матка, (ласк.: родная) неня (-ні), ненька, (не только мама) мама (мн. мами, - мів, -мам). [Проваджала сина мати (Шевч.). Мати вже вмерла, а дочка, як і матір, ходить тепер по наймах (Грінч.). Хай живе ось тут з синами, що погибли передчасно, всиротили матірок (Франко). Який тепер світ настав, що син матки не пізнав (Пісня). Неня притисла до грудей дитину (Кониськ.). Та накажіть моїй неньці, що я умру хутко (Пісня). Чого та скрипка так голосить, мов сто мамів ридає за синами? (Франко)]. Родная мать - рідна (редко питима) мати (матір и т. п.), неня, ненька. [Тільки в світі правди, що рідная мати (Пісня). Де-ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (М. Вовч.)]. Не родная мать - не рідна мати; срв. Мачеха. Богоданная мать - богодана мати, сваха, (для зятя) теща, (для невестки) свекруха. Крёстная, крестовая мать - хрищена мати, (зап.) нанашка, (ласк.) нанася. Молочная мать - мамка. Названная, приёмная мать - названа мати. Посажённая мать - весільна, вінчальна, посадна, посаджена, головата, стольна, прохана мати. Быть посажённою -рью - матерювати, бути за весільну и т. п. матір, бути за матір у кого. Мать сыра земля - сира земля, земля-мати. [Розступися, сира земле! (Пісня)]. Кузькина мать - см. Кузькина. Мать родная, родимая! - матінко моя (ріднесенька)! ненько (моя)! ненечко (моя)! срв. Матушки! (под Матушка 1). Быть вместо -ри кому - бути за матір кому. Не имеющий, лишённый -ри - безматірній;

2) см. Матушка 2;

3) (перен.) - а) (благодетельница) мати, матінка, ненька; б) (родоначальница) мати. [Київ - мати міст руських];

4) (о монахине) паніматка. Мать игуменья - паніматка ігуменя (гуменія), матушка (Сл. Гр.). Честная мать (почтит. обращение) - матінка-добродійка. Мать честная! (восклиц. удивления) - мати божа! (полон.: зап.) матко боска! срв. Матушки! (под Матушка 1). [Матко боска (ченстоховська)! що це ти наробила?! (Брацлавщ.)].

* * *

1) ма́ти, -тері; ма́тінка; (только о женщине ласк.) неня, не́нька, мату́ся

2) (обращение к женщине - зват.) ма́тінко

3) (жена священника; монахиня) паніма́тка, паньма́тка

1) чернецтво. [Потім у Київі манастир Печерський проявився і школою чернецтва на всю руську землю стався (Куліш). Зав'яла квітка, вмерла бідолашна; в чернецтві сором свій дівоцький скривши (Куліш)]. Принять -во, постричься в -во - прийняти чернецтво, піти (постригтися) у ченці (у черці), (о женщине) у черниці;

2) (пребывание в этом сане) чернецтво, чен[р]цювання, чернечення, (только о женщине) черничення; срв. Монашествовать. [Був чернець один у манастирі, що все врем'я свойого чернецтва в лінощах провів і у неробстві (Франко)];

3) (чёрное духовенство) чернецтво, (ирон.) ма[о]нашва.

* * *

1) черне́цтво

2) собир. ченці́, -ці́в, мона́хи, -хів, черці́, -ці́в

помонашествовать чен[р]цювати, почен[р]цювати, чернечити, почернечити, (о женщине) черничити, почерничити.

* * *

1) ті́тка; тьо́тя; ( жена родного дяди) дя́дина, диал. ву́йна; (жена брата отца, сестра отца диал.) стри́йна

2) ( о посторонней женщине) ті́тка, жі́нка, добро́дійка

3) ( о всякой женщине) дет. тьо́тя

агітатор.

* * *

1) (зоол.) метелик, метіль (р. -еля), мотиль (р. -иля); (ночная) нетля, вечірник; (дневная) дневник;

2) см. Бабёнка.

* * *

1) энтом. мете́лик, меті́ль, -те́ля; диал. літавка, літа́йка; уменьш. мете́личок, -чка; диал. літайча́, -ча́ти

2) ( галстук) мете́лик

білявка, білявиця.

* * *

1) ( о женщине) біля́вка, біля́нка, біля́виця

2) бот. біля́нка

3) энтом. біла́н, -а

біо́лог м., ж., ( о женщине) біологи́ня

-ница блудодій, блудник, -ниця, (уничиж.) блудяжка, розпутник, -ниця, бахур, -ка, (только о женщине) повія; (крайне грубо) курваль, (ж. р.) курва.

* * *

бродяга, волоцюга, блудяга, блудько, бурлака, зайдисвіт, заволока, заброда, заброди-голова; (о женщине) волоцюга, мандрьоха, бурлачка. Б. пришелец - приплентач, зайда, приблуда.

* * *

1) см. Вдовствовать;

2) (лишаться супруга) удовіти.

* * *

1) ( куртка) венге́рка

2) ( танец) венге́рка

3) ( слива) угорка, венгерка

здоровай, здоровило, гомила (общ.). [Там така гомила, аж під стелю заввишки]; (о женщине) ґорґоля, ґорґоня, ґерґена. [Вона була-б гарненька, коли-б не була така ґорґоля].

* * *

зоол. уклія.

* * *

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *